Кінопоказ «Аліса в країні війни»

Напередодні 8 Березня харків’яни мали змогу подивитися фільм не про «милих-тендітних-красивих», а про відважну документалістку, що відправилася на війну.

«ДУМАй!» – пересувний кіноклуб медіа-просвіти Docudays UA, разом із Карітасом Харкова провели показ однієї з найкращих документальних стрічок, присвячених сучасній Україні – «Аліса в країні війни».

Фільм про те, як молода режисерка Аліса опиняється в найгарячіших точках заворушень: від Майдану Незалежності в Києві, через блок-пости Слов’янська, до руїн Донецького аеропорту. Дуже скоро відстань між камерою і реальністю починає скорочуватися, життя і смерть стають важливішими за просто зйомки фільму… Це також особистий щоденник української дівчини-документалістки, яка стикається з проблемою вибору, так само, як і більшість громадян її країни, коли історичні події раптово вриваються в особисте життя.

На перегляд і обговорення прийшли громадські активісти, переселенці, учасники АТО, охочі мешканці Харківщини.

По закінченні відбулося спілкування з режисерками Любов’ю Дураковою та Алісою Коваленко (з останньою – за телефоном).

Як зазначила Любов, фільм робився на першій хвилі, на емоціях, це був порив, коли події змінювалися з калейдоскопічною швидкістю: «Тоді армії ще фактично не було, і добровольці були тими, хто рятували Україну, «витягувли» її. На фронт ішли з бронежилетом, на який «скидалося» все село».

«Я поїхала, тому що не могла не поїхати. Хотіла збагнути те, що там відбувається. Адже вирішувалася доля країни. Я – документалістка, я знімала життя», – наголосила Аліса.

Так, війна – це завжди жах і біль. «І коли реальність навколо тебе божеволіє, камера допомагає жити, оскільки ти дивишся на події немовби через «око» камери», – зауважила Любов.

Останні кадри, що ввійшли до стрічки, припадають на квітень 2015 року. Зараз ситуація виглядає вже дещо по-іншому. Глядачі говорили, що 9 з 10 мешканців України не хочуть навіть знати про те, що в країні йде війна, що війна вже всім обридла. І вона в нинішньому «замороженому» вигляді, на жаль, може тривати довгі роки.

Але, незважаючи на певні втому та розчарування, багато хто з присутніх заявляли, що вони й надалі – кожен на своєму місці – продовжуватимуть робити все задля кращого майбутнього своєї родини, свого міста, України в цілому.

«Дуже добре, що є такі люди, що в України є майбутнє», – подякувала Аліса.

А Любов згодом написала у Facebook: «Нашому фільму Alisa in Warland два роки і чотири місяці. Днями був ще один показ фільму в місті Харкові, і коли глядачі після перегляду почали розповідати свої історії, усвідомлюєш, що до кінця і не знаєш, наскільки багато навколо болю… Дякую організаторам показу Docudays UA на Харківщіні, Карітас Харків, Юрій Чумак».

 

Автор: Юрій Чумак

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *