Історія жінки, яка повертається з війни на Сході України. Цей документальний фільм показує її шлях від початку реабілітації до повернення на роботу.
Стрічку «Явних проявів немає» режисерки Аліни Горлової харків’яни мали змогу переглянути в рамках Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA 30 листопада 2018 року у Літмузеї.
Організаторами показу виступили Центр правових та політичних досліджень «ДУМА» та проект «Об’єднуючи людей заради миру» Карітасу Харкова.
Після перегляду відбулася дискусія за участі кризового психолога Харківського обласного центру допомоги учасникам АТО Валерія Луценка, а також Skype-спілкування з героїнею стрічки Оксаною Якубовою. Остання, до речі, зауважила, що основним елементом в її реабілітації, після повернення з фронту, стала власна сім’я.
Кілька цитат з обговорення:
Тетяна Бабіна, волонтерка:
– Ті, хто був на війні, пережили чимало. Тому вони нерідко мають розхристані нерви, різко реагують на будь-які несправедливості, поводяться якось «неадекватно» – з точки зору пересічних людей, що пороху не нюхали. І за 4,5 роки війни я переконалася, що нашим бійцям потрібні любов, повага, розуміння з боку соціуму. А фільми на кшталт «Явних проявів немає» треба показувати не тільки громадським активістам та небайдужим громадянам, але й чиновникам, працівникам соціальних служб, народним депутатам, бо вони просто повинні приділяти нашим воїнам – як чоловікам, так і жінкам – набагато більше уваги.
Валерій Луценко, психолог:
– Стрес діє, як радіація: ми його не бачимо, а він поволі руйнує організм. Навіть психологи, які працюють із людьми, що повернулися з війни, іноді не витримують. І тоді їм самим становляться потрібні психологи… Чоловік, коли йде на війну, змінюється там. Але й його жінка, що залишається чекати, теж змінюється – вона стає сильнішою. Певен: багато в чому саме завдяки жінкам – і тим, які були на фронті, і тим, що залишилися в тилу – ми вистояли.
Марина Краснова, керівниця проекту «Об’єднуючи людей заради миру» Карітасу Харкова:
– Стрічка піднімає дуже важливу тему – психологічні проблеми тих, хто пройшов крізь війну. Наскільки ми могли бути готовими до таких викликів? – На жаль, анітрохи, адже до війни ніхто не готував та не готувався. Тому необхідно наполегливо працювати з суспільством… А Оксані Якубовій я щиро вдячна за те, що вона відважилася знятися в фільмі, заявивши вголос про цю гостру проблематику.
Автор: Юрій Чумак
Фото: Ольги Чаплик