Промінь світла крізь темряву

 

Не кожного дня, можна зустріти людину, яка так захоплено буде розказувати про свою роботу, що була для неї, сенсом всього життя. Спілкуючись з нашою підопічною проєкту, пані Ізабеллою Василівною, просто не помічаєш як швидко летить час. І що цікаво, розповіді її дуже позитивні, яскраві, захоплюючі, більшість з яких  про знайомих, цікавих, відомих людей, з якими колись працювала, танцювала та просто товаришувала. Про себе вона зараз мало говорить, адже в наслідок свого основного захворювання, декілька років тому моментально втратила зір, зовсім не підозрюючи, що з нею може таке коли-небудь статись…

Родом, пані Іззабела із Красноградського краю, в Харків приїхала після закінчення педагогічного інституту. Працювала вчителем та дуже полюбляла танцювати. Долею суджено було їй познайомитись з вчителем танців Прохоровим В.І (членом Парижської академії танців), опісля чого вона повністю з головою, як кажуть «в темпі вальсу», розпочала свою її кар’єру- хореографа.

Та не все так було легко і просто в 60-70 роки, XX ст. Бальні танці не дозволяла Комуністична партія, якраз тільки зароджувались такі відомі на сьогодні жанри танцю, як «Танго», «Ча-ча-ча». Та все ж таки попри сильне бажання та її наполегливість, Ізабелла Василівна розпочала навчати дітей цьому мистецтву-танцю, їздити на різні конкурси, і її старанність та працьовитість була оцінена на високому рівні. Адже на дебютних в її житті танцювальних конкурсах, завоювала призові місця. А вже пізніше, через роки, багато з її вихованців, стали відомими танцюристами, кандидатами наук…і т.д.

«Колесо життя настільки швидко крутилось, що я була і викладачем танців, і організатором різних конкурсів, писала сценарії, організовувала різного роду заходи і навіть в ролі дизайнера сценічних костюмів, спробувала себе, цікавий досвід. Мала за честь і можливість попрацювати з багатьма відомими людьми, однією з найбільш запам’ятовуючих, була спільна робота з О. Масляковим. Зазвичай білети на такі концерти купляли за 3 місяці до його проведення. Працювали інколи на власному ентузіазмі і коли все виходило, отримувала колосальне задоволення»,— згадує Ізабелла Василівна.

Роки ішли і їх не зупинить, не встигла оглянутись, як підкралась «життєва осінь» і пора на пенсію… та завзята Ізабелла Василівна і тут знала чим зайнятись і  організувала конкурс «Супер бабушка».

«Три ночі поспіль не могла спати, писала сценарії, доля зводила з різними людьми, тому не настільки було важко знайти ідейників. Знайомилась з такими ж бабушками, як і сама, на вулицях, у клубах за інтересами та навіть в різних соціальних установах. Учасниці конкурсу були зі всієї Харківської області, найстаршій учасниці було 83 роки. Вони співали, танцювали, декламували різні вірші, навіть катались на роликах. А в 2002 році конкурс провели в ХНАТОБі, брали участь бабусі з Франції, Білорусії, Росії, Криму тощо. Кожна з учасниць отримала свою заповітну корону в тій чи іншій номінації, всі щасливі поїхали по своїм домівкам, а я раділа за них, що змогла принести їм цю впевненість в собі та показати, як активно потрібно проводити своє дозвілля в похилому віці», — ділиться з нами пані Ізабелла.

З 2014 року, загальний стан досить погіршився, втратила майже повністю зір, проживає зі своїм чоловіком, який теж почувається дуже погано, з дому вже не виходить протягом трьох років.

Відвідують її соціальні працівниці щотижня, надають комплекс медико-соціальних послуг на дому, психологічну допомогу, супровід. Інколи просто дивуються, наскільки ця Жінка не втратила віру в майбуття, живучи в майже повній темряві, не зневірилась в життя, ні нащо не нарікає, а навпаки хоче бути ще корисною для когось та хоче поділитись своїми робочими напрацюваннями та життєвим досвідом з молоддю. Коли почула, пані Ізабелла, що діє на базі Карітасу Харкова, дозвіллєва платформа «Здоровенькі були», відразу ж зраділа та подала ідею провести серед активних учасниць проєкту «Домашня опіка», конкурс «Супербабуся», щоб кожна жінка «Золотого віку», відчула себе красивою і талановитою…думаємо як би це і коли втілити в реальність).

        

Друзі, насолоджуйтеся кожним прожитим днем, радійте дощу, сонцю, вітру, адже  ми ніколи не можемо знати, чи хто з нас, не опиниться в повній темряві, коли цього зовсім не чекаєш…

Ми радо допоможемо усім потребуючим в рамках проєкту «Домашня опіка», стареньким одиноким особам, людям з інвалідністю, та усім тим, хто в наслідок прогресуючого захворювання, потребує сторонньої допомоги.

На Українській біржі благодійності можна підтримати два мініпроєкти для збору коштів на продукти харчування «Милосердя в кожен дім» https://cutt.ly/4yPFZZo та засобів гігієни «Вчини милосердя» https://cutt.ly/fyPFClb для стареньких підопічних та людей з інвалідністю

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.