Буває так складається ситуація, що діти постійно проживають з хворими батьками, однак зареєстровані за іншою адресою. Після смерті батьків, зайняті питаннями поховання та вирішенням накопичених власних проблем (а буває і з “допомоги” консультації нотаріусів), вони пропускають шестимісячний термін подачі заяви про вступ у спадщину, внаслідок чого втрачають право на неї.
Подібна ситуація склалася у клієнта, що звернувся до юриста благодійного фонду “Карітас”, якому було запропоновано в судовому порядку встановити факт спільного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Це звільняє спадкоємця від обов’язку подавати заяву про вступ у спадщину і робить набуття спадщини “автоматичним”.
Під час підготовки до судового захисту було зібрано низку доказів спільного проживання:
1. Пояснення свідків (сусідів, рідних, медичного персоналу), які підтвердили, що вони разом з батьком проживали разом.
2. Відомості поліції та медичної служби про те, що саме клієнт викликав лікарів та поліцію в останній день життя батька.
3. Медичну документацію, що підтверджує наявність у батька тяжкої хвороби, що стала причиною переселення клієнта до нього.
Внаслідок представництва інтересів клієнта у суді та перед органами державної влади, рішенням суду було встановлено факт спільного проживання разом із спадкодавцем та надано клієнту можливість набути право на спадщину.