«Я дуже радію, що залишився живим»: історія пана Олександра
53-річний Олександр Федорович родом із Костянтинівки. Там він народився, навчався та все життя важко працював. Каже, що звик до фізичної праці й завжди намагався чесно працювати заради своєї родини та рідного дому.
Зі смутком чоловік пригадує 2014 рік, коли у місті почали з’являтися барикади. Тоді всі вірили, що труднощі скоро минуть і життя повернеться у звичне русло.
«Я дуже люблю свою державу. Ми всі надіялись, що це все закінчиться, і люди знову будуть жити, як раніше», — ділиться пан Олександр.
Повномасштабна війна принесла нові випробування. На початку вторгнення в будинок, де проживала його мама, стався приліт — жінка отримала поранення. Саме місто поступово ставало непридатним для життя: магазини були зачинені, зв’язок зникав, а їжу доводилося готувати на вогнищі біля будинку.
«Коли навколо постійно лунали вибухи, я почав записувати все, що бачив і відчував. Так з’явився щоденник війни, у якому я описував своє життя, долі людей навколо та нові рани мого міста, яке поступово руйнувалося на моїх очах», — розповідає Олександр.
У транзитному центрі чоловік отримав тимчасовий прихисток, гаряче харчування, можливість відпочити після виснажливої евакуації та інформаційну підтримку щодо подальших кроків і доступних видів допомоги. Фахівці також зареєстрували його на отримання грошової допомоги в межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні». Ця підтримка допоможе покрити першочергові потреби, придбати необхідні речі для життя та полегшити адаптацію на новому місці після вимушеного переїзду.
«Тут добре, дуже смачно годують. Я тут відпочив. Мені все докладно пояснили — куди звертатись і як оформити допомогу. Також тепер маю можливість поїхати до Запоріжжя, де перебувають мої родичі», — каже пан Олександр.
Попри всі пережиті втрати та труднощі, чоловік не втрачає вдячності й віри.
«Я дуже радію, що залишився живий. Я стільки пережив, коли йшов до Дружківки… Але зміг».
Сьогодні пан Олександр мріє про прості, але такі важливі речі — побачити маму та рідних, згадати близьких і друзів, яких забрала війна, та подякувати всім людям, які допомагали йому на цьому шляху.
Такі історії вкотре нагадують, наскільки важливою є своєчасна підтримка людей, які змушені залишати власні домівки через війну. Транзитні центри стають місцем тимчасового прихистку та простором де люди мають можливість відновити сили, отримати необхідну допомогу та підтримку.
Проєкт «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні»реалізовується Карітасом України завдяки щедрій підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки.
Зміст публікації є виключно відповідальністю Карітасу Харків та не обов’язково відображає позицію Уряду Сполучених Штатів.
