Кризовий центр допоміг дідусю не втратити опікунство над онучками, які залишилися без мами

Втрата батьків для дитини є великою травмою, і тому вона потребує максимальної підтримки, уваги та любові зі сторони інших близьких. Такою фігурою для дівчат Наташі та Лізи став їхній дідусь. Після смерті своєї доньки, Євген Олександрович прийняв рішення стати опікуном своїх онучок, щоб їм не довелося бачити суворе життя в дитячому притулку або жити з незнайомою прийомною родиною. Поділимося з вами детальніше як усе відбувалося та чому чоловік звернувся до нашого Фонду про допомогу. 

Під час пандемії коронавірусної хвороби пенсіонер з Безлюдівки втратив доньку. Для нього це було дуже болісно, і з того моменту виникло важливе питання: що буде з його 6-річною онучкою Лізою та 10-річною Наташею. Чоловік проживав сам, бо дружина його померла 15 років тому, проте це не зупинило його допомогти дітям мати родину, допомагати вчитися та розвиватися. 

Так він вирішив стати опікуном та присвятив себе вихованню дівчат: пан Євген взяв на себе всі побутові питання, записав улюблених онучок на різні гуртки, постійно купляє додаткові книжки для навчання, ходить на батьківські збори до школи, відвідує церкву, щоб навчитися правильного виховання дітей, та піклується про них, як може.

“Я завжди доньці допомагав: коляски купляв, на море возив старшу возив, вони до мене влітку приїжджали. То після смерті доці я прийняв рішення бути опікуном. Пройшов ці всі комісії, психіатрів, нарколога, все на світі, став опікуном.”

Чому Євген Олександрович звернувся до нашого Фонду про допомогу

Одного дня до Євгена Олександровича завітала перевірка від соціальної служби захисту дітей, після якої він отримав лист з переліком змін, необхідних для того, щоб його дівчатка залишилися з ним. Серед них були:

– приведення до санітарно-гігієнічних норм стан житлового будинку;

– налагодження побутових умов для розвитку, навчання та проживання;

– відвідування дівчатами практичного психолога.

“Дітей через то все хотіли вилучити. Коли дівчат передали, у будинку не було води, була лише колонка. За цей час я провів воду всередину, поставив душ, купив хороший холодильник, пральну машинку, конвектор, соковичавницю, мікрохвильовку, велосипеди, тенісний стіл та багато іншого. Роблю все, щоб дітям було комфортно, а ця служба ось так зі мною. Я законослухняний громадянин”.

Крок за кроком працівники проєкту “Кризова підтримка осіб, які постраждали від війни в Харкові, Україна, Фаза II” допомогли родині бути разом

Щодо ситуації Євгена Олександровича до нашого проєкту звернулася ГО «Радмир», з якими ми давно співпрацюємо. Вони допомагають людям Безлюдівської громади, громадянином якої є герой нашого матеріалу. Обʼєднавши сили, кожен з нас зробив свій важливий внесок. 

Кейс-менеджерка, фасилітаторка, менеджерка по роботі з волонтерами та психологиня проєкту взяли чоловіка під супровід та допомогли: 

• здійснити закупівлі для ремонту житла бенефіціара, щоб воно підходило під критерії соціальної служби;
• влаштувати сеанси для дівчат з психологом нашого “Простору, дружнього до дитини”, щоб тримати моральний стан на хорошому рівні;
• отримати гуманітарну допомогу від нашого Фонду, зокрема: постільну білизну, одяг, харчовий набір.

Громадська організація “Радмир” на волонтерських садах допомогли бенефіціару з ремонтними роботами у всіх кімнатах. Завдяки їхній завзятості в родини тепер є комфортні умови для проживання, які соціальна служба не зможе не оцінити.

Наш бенефіціар був щиро вдячний кожному члену команди, який долучився, щоб надати всебічну допомогу та запобігти вилученню його рідних онучок від нього. Тож комплексний підхід Кризового центру Карітасу Харків до розвʼязання проблем різних ступенів – це 100% успіх та полегшення життів людей, які зіштовхуються з найскладнішими ситуаціями, у яких може здаватися немає шансу на сприятливе рішення. 

Проєкт «Кризова підтримка осіб, які постраждали від війни в Харкові, Україна, Фаза ІІ» за підтримки CRS.