Історії вдячності, обʼєднані спільним болем
З повномасштабним вторгненням росії на наші території життя кожного українця стало важчим. Крім великих втрат найціннішого скарбу, що в нас є – людей, ми зіштовхнулися зі зменшенням робочих місць, подорожчанням різних продуктів споживання, аварійним вимкненням світла та відчуттям невизначеності що робити, коли прийде холод. Далеко не всі громадяни України мають змогу сплачувати колосальні суми за опалення житла, а тим паче купувати для цього дрова.
Проєкт “Nin Home” потурбувався про своїх бенефіціарів, забезпечивши їх необхідним твердим паливом для теплого та комфортного зимування. І щоб показати, наскільки ця допомога важлива, ми зібрали для вас історії трьох жінок, які отримали дрова від нашого Фонду.
Подружжя з села Зарожне Чугуївського району
65-річна Любов Володимирівна та її 73-річний чоловік Микола Миколайович живуть вдвох у своїй хатинці, часом чуючи прильоти ракет ворога. Неподалік від них було потрапляння у 2022 році, але вони все одно продовжили жити вдома.
“Зараз нам привезли дрова на зиму, опалювати будемо наші домівки. Дрова зараз дорогі, дуже добре що вони є. Гроші, які ми зберегли завдяки вашій допомозі, витратимо на продукти, ліки. Не так багато в нас тих грошей, хоч потребуємо багато. Дуже дякуємо за ці дрова, за всю допомогу, що нам надається.”
Бенефіціарам приходиться нелегко через невеликі пенсії та стан здоровʼя: у жінки хворі суглоби та вона має складнощі з пересуванням, коли в чоловіка є багато захворювань, що не тільки заважають якісно та спокійно жити, а й потребують багато витрат на ліки. “Наш вік – тільки ліки давай”, – зазначала з сумом пані Любов.
Турбуватися про них немає кому, бо їхні діти як окупували на початку повномасштабної війни Ізюм виїхали до Польщі й досі залишаються там. Але як добре, що команді “Nin Home” вдалось потурбуватися про їхній добробут у холодні пори року, бо жодна людина, що знаходиться в несприятливих умовах, не може відчувати себе добре.
Сусідки з Чугуєва, яким є про що поділитися
“Я дуже вдячна вам хлопці, дуже вдячна, за те, що допомогли привезти дрова, буде тепла зима, дай Боже, і вам, дай Боже, здоровʼячка! Буду згадувати кожен день. Дякую вашій організації”.
Це Валентина Василівна, їй 74 років, і вона дуже хоче дочекатися перемоги. Живе разом зі своїм чоловіком та відпочивають на пенсії, хоча раніше мали дуже активне життя (чоловік 40 років пропрацював зварювальником на заводі). Подружжя нікуди не виїжджало, і не планує: тут свій дворик, город, дім. Їм дуже хочеться спокійного життя, але росія поки, на жаль, не дає так жити. Якогось дня вони разом збирали осколки, бо прилетіло в гараж, була пошкоджена труба, яку потім довелося ремонтувати.
Але вони тримаються позитивно та вірять! Ще однією причиною, яка робить їхнє життя радіснішим – це коли їх провідують діти, які наразі проживають у Харкові.
“Було б мирно, було б добре”
Далі ми поділимося з вами невеличкою історією пані Галини Іванівни. Вона вперше буде опалювати свою домівку дровами. За її словами, вона ще ніколи не отримувала допомоги, зазвичай намагалась усе сама й сама. Проте дуже вдячна, що за неї хтось переживає, турбується:
“Хотіла подякувати за допомогу, тому що пенсія 2700 це ні про що. Ні про які дрова б не йшла мова. Працювати в 74 роки та й немає куди. Газ може коштувати 4000 коштує взимку, де ж брати такі гроші. Живу одна, допомогти нікому. Що хочеш то й роби. Ніколи нічого в нікого не просила. Слава Богу, добрі люди підказали за вашу допомогу. І вже в мене є дрова. Швидко привезли. Де ж мені було 20000 грн взяти на дрова”.
Про Карітас Харків жінка дізналась випадково – з газового господарства підказали. Пані Галина зізналась нашій команді, що життя з допомогою нашого проєкту стало краще. Бо труднощі останнім часом спіткали її:
- Постійні витрати на ліки через цукровий діабет. Починається день з ліків та закінчує ними. Замала пенсія і потреба в лікуванні обʼєктивно зменшують бюджет, щоб дозволити собі щось інше.
- Розбитий дах через ракету агресора. На щастя, наша бенефіціарка не перебувала вдома, коли це сталося, бо виїжджала. Ремонт даху не вдалося виконати, бо на той момент не було необідних документів. Тому сусіди трохи допомогли, прикрили його брезентом. Через цю неприємну ситуацію пані Галина мусила влізти у борги, щоб хоч якось виправити положення. Проте жінка не засмучується та поділилась з нами, що як закінчиться війна, буде думати як розвʼязати це питання.
- Неврожай. У цьому році немає на городі нічого, все посохло, тож ще треба витрачатися на продукти. А як ми зазначили раніше, їй і так не вистачає коштів, щоб перекривати базові потреби.
Бенефіціарка багато разів щиро дякувала нашій команді за допомогу і зазначила, що це дійсно для неї дуже важливо: «Я ще стільки ніколи не отримувала».
Дякуємо донорам проєкту “Гуманітарна допомога для осіб, які постраждали від війни в Україні” Caritas Österreich та NACHBAR IN NOT за підтримку українців в забезпеченні теплом для зимування.
