“Коли зателефонували з Карітасу Харків і запропонували допомогу, я відразу зраділа, і заплакала”
67-річна Наталія Євгенівна переїхала до Харкова разом із донькою з Покровська Донецької області, коли жити вдома стало неможливо: постійні обстріли міста, відсутність комунальних послуг та критичний стан здоровʼя змусили шукати порятунку.
Пані Наталія має інвалідність, є маломобільною людиною, і, на превеликий жаль, має онкологію. Її донька Яна теж має серйозні проблеми зі здоровʼям і 3 групу інвалідності. У вересні вони були вимушені залишити Покровськ, де вже кілька діб не було ні води, ні світла, ні зв’язку. Обстріли не припинялися.
«Була комендантська година, виїжджали в повній темряві. Взяти нічого не було ні часу, ні можливості. Яна підсадила мене до чужих людей, мене вивезли сюди. Через 3 дні вона переїхала теж сюди».
Чоловік жінки певний час залишався вдома, поки не отримав контузію. Згодом їхній будинок був зруйнований ворожою ракетою. Жінок же привезли у Харків, де вони залишились удвох — без рідних, без знайомих і без жодного розуміння, як жити далі.
Життя з нуля в новому місті: виклики, з якими впорається не кожен
“Самі в місті, тут немає ніяких знайомих у нас. Добре, що надали квартиру (це наших родичів). Це те, що нас спасло, виручило. Ні до кого звернутися, нічого не знаєш, здоровʼя немає”.
Жінці надали контакти місцевого ЦНАПу, де вона дізналася: номери різних гарячих ліній допомоги, де що знаходиться в місті, наприклад, лікарні, а також номер таксі, яке могло б допомогти їй діставатися потрібних місць (через те, що вона не може пересуватися самостійно, рух транспортом також дається бенефіціарці дуже тяжко).
Щоб почати потихеньку влаштовувати своє життя в новому місті, пані Наталія звʼязалася з таксистом та домовилася з ним про те, щоб він відвіз їх до онкологічного відділення та до ЦНАПу, щоб зробити документи. Та домовленість не спрацювала — водій не приїхав. Але саме в той момент сталася несподівана подія, яка змінила все.
Поки вона шукала допомогу, допомога знайшла її сама
“Я домовилася наче, що нас таксист повезе до онкології та документи зробити, а він так і не зʼявився. Але замість того мені подзвонив інший номер: то я вже знаю була Інночка, яка сказала тоді телефоном: “я волонтер з Карітасу Харків, якщо потребуєте допомоги, ми можемо допомогти”. Тут я відразу зраділа, і заплакала, бо самі люди звернулися, не знаю як нас знайшли, може якась гаряча лінія перенаправила. Так у нас відбулося те знайомство”.
Наталія Євгенівна не могла повірити, що їй так може пощастити. Команда проєкту Карітасу Харків “Грошова допомога та стійкість для України, фаза 3” запропонувала всебічну підтримку, яка була життєво необхідна нашій бенефіціарці.
Соціальна працівниця Інна організувала всі поїздки до державних установ, щоб пані Наталія змогла занести в реєстр своє майно та отримати певні документи, до лікарні, де їй треба було отримати висновок на хворобу. Вона самостійно ходила до всіх спеціалістів, бо Наталія Євгенівна не змогла б подолати такий фізично нелегкий для неї шлях, тому вона чекала в машині.
“На наступний день після розмови ми приїхали туди, де записали в реєстр наше майно, бо там ми все кинули, все залишилося – воно все вже зруйновано в нас. Але найголовніше, що ми залишилися живі. Я ж ходити не можу, то Інна сама бігала по поверхах, привела інспектора, прямо в машині в мене все взяли під розпис, сказали через тиждень все буде готове.
Далі Інна супроводжувала поїздку в лікарню. Вона попередила водіїв, що я дуже погано переношу дорогу, то вони будували маршрут, щоб мені було легше. Інна зі всім допомагала та пропонувала допомогу”.
Жінка також отримала:
- спеціальний стілець та сходи, щоб пані Наталія мала змогу самостійно приймати ванну;
- розкладушку і матрац (яким її донька Яна користується кожного дня, бо їй призначили реабілітацію спини, тож вона на ньому щодня займається);
- 2 комплекти постільної білизни, яка дуже сподобалася бенефіціарці;
- рушники;
- гігієнічні набори;
- компенсацію різних процедур, які їй треба було зробити через онкологію: КТ, МРТ, інші обстеження; оплатили ліки.
- повний супровід на автівці по всіх локаціях;
допомогу від ООН, куди також відвезла команда проєкту.
Коли турбота та добре ставлення мотивують не здаватися
За словами Наталії Євгенівни, підтримка соціальної працівниці Інни була набагато важливіше ніж матеріальна допомога, хоча її також було дуже багато та вона це цінує.
“Більше хочеться розповісти, як вона ставиться до цього, про те, як біля неї легко, біля неї ти почуваєш, що ти не один, що ти не самотній, що про тебе піклуються, тебе жаліють, ну як рідні. Інна сама дізналася, що мені важко митися у ванній, і запропонувала набір: стілець та сходинки, щоб я могла туди залазити. Щоразу, як дивлюся на цей стілець, згадую Карітас Харків з подякою. Дуже дякую вам!”
Після отримання допомоги від Карітасу Харків, бенефіціарка поділилася в групі, де є переселенці з Покровська, контактами нашої організації, щоб інші люди також мали змогу отримати необхідну допомогу.
Ця історія – одна з багатьох, де через війну та відсутність фізичного здоровʼя люди залишаються віч-на-віч зі своїми проблемами. І місією нашого Фонду є безсумнівно допомагати їм відновлювати якість життя і не бути на самоті.
Проєкт діє за підтримки Карітасу Швейцарії та Швейцарської солідарності.
