Комплексна підтримка для пані Надії: допомога, що полегшує щоденні виклики
Надії Павлівні Прискурніній 75 років. Майже все своє життя вона прожила на Харківщині: хоча народилася на Сумщині, ще в дитинстві разом із родиною переїхала сюди. За життя жінка змінила не одну професію — працювала агрономом, а останні роки перед виходом на пенсію була працівницею автозаправної станції. Каже, що завжди була готова освоювати нову справу, але з віком і через стан здоров’я довелося залишити роботу.
Жінка має інвалідність II групи та серйозні проблеми із зором. Попри проведену операцію, на яку довелося витратити близько 40 тисяч гривень, суттєвого покращення не сталося. Після перенесеного COVID-19, коли Надія Павлівна вісім діб провела в реанімації, зір погіршився ще більше. Щомісяця лише очні краплі обходяться їй приблизно у 1600 гривень, тому пенсіонерка змушена економити навіть на повсякденних потребах.
Та найбільший тягар для жінки — постійні переживання за дітей. Вона виховала трьох синів: двоє нині служать у лавах Збройних сил України, ще один працює пожежником у Харкові.
Обоє військових зазнали поранень. Один із синів отримав важкі травми під час бойових дій на Курщині, інший — під Покровськом, де після обстрілу його засипало в окопі. Попри поранення та контузію, він продовжує службу.
«Щодня хвилююся за дітей. Коли нещодавно загинули рятувальники, мій син теж був на зміні. На щастя, їхній підрозділ тоді не відправили», — ділиться пані Надія.
Окрім постійної тривоги за рідних, жінка живе в громаді, яка регулярно потерпає від російських обстрілів. Вибухи стали частиною повсякденного життя, а небезпека відчувається майже щодня.
«Після повномасштабного вторгнення дуже тривожно жити. Тремтимо кожного дня, спокою немає. І вчора летіло через будинки, і в мене на городі була вирва», — розповідає вона.
Попри всі труднощі, Надія Павлівна продовжує займатися домашнім господарством і вести звичний побут. Вона тримає десять курей, які допомагають частково забезпечувати повсякденні потреби родини.
У межах проєкту «Гуманітарна допомога та відновлення життєзабезпечення на постраждалих від війни територіях України, Фаза 2» жінка отримала гігієнічні набори. Для пані Надії це можливість зменшити щоденні витрати та спрямувати кошти на ліки й інші необхідні потреби.
«Гігієнічні набори мені дуже допоможуть. Пенсія невелика, тому кожна така підтримка відчувається і ніколи не буває зайвою», — говорить Надія Павлівна.
Окрім гуманітарної допомоги, у межах проєкту «Єдність у відновленні 2» у будинку жінки проведуть ремонт покрівлі, яка була пошкоджена внаслідок війни. Надія Павлівна вже не вперше отримує допомогу від Карітасу Харків: раніше організація вже допомагала відремонтувати житло та забезпечувала родину дровами.
«Нещодавно спеціалісти вже зробили заміри і будуть ремонтувати дах. Я безмежно вдячна за цю підтримку. Карітас Харків уже допомагав мені з ремонтом кілька років тому, а також забезпечував дровами. Для мене це дуже важливо», — каже жінка.
Надія Павлівна зізнається, що найбільше сьогодні мріє про одне — щоб закінчилася війна, а її діти й онуки були живі та в безпеці. Саме такі прості, але найцінніші мрії сьогодні об’єднують тисячі українських родин.
Історія Надії Павлівни нагадує, що комплексна підтримка людей, які постраждали від війни, допомагає не лише покривати нагальні потреби, а й повертає відчуття безпеки та впевненості у завтрашньому дні. Саме завдяки такій допомозі люди можуть залишатися у своїх громадах, дбати про здоров’я та продовжувати жити попри всі виклики.
Допомога надається в рамках проєкту «Гуманітарна допомога та відновлення життєзабезпечення на постраждалих від війни територіях України, Фаза 2», що реалізується за підтримки Карітасу Норвегії та фінансування Уряду Норвегії.
Проєкт «Єдність у відновленні 2» реалізується у партнерстві з Caritas Ukraine за підтримки Католицької Служби Допомоги (CRS).
