“Ми думали, що нікому не потрібні, бо ми переселенці”: історія подружжя, яке втратило все та потребує нашої допомоги

59-річний Олександр Вікторович та його дружина Євгенія Андріївна пережили важкі події: починаючи з евакуації із Соледара у 2022 році та закінчуючи переїздом в село Нова Чернещина Сахновщинської громади Харківської області, яке також постійно обстрілюється ворогом.

“Донецьку область розбили, каменя на камені не залишили. Села найближчі теж. Усім ніби байдуже, що після таких обставин людям ніде жити. Нас люди пустили в селі у свою хату пожити. Але там роботи немає, то ми поїхали в район, там є робота, але чоловіків мого віку на роботу майже нікуди не беруть. До того у мене був 21 рік стажу шахтарем – добував сіль, а зараз я пенсіонер”.

Після вимушеного виїзду з домівки, подружжя зіштовхнулося з величезною кількістю проблем. Дім, у якому вони наразі перебувають, був не зовсім придатний для життя, адже внаслідок ракетного удару в ньому повилітали вікна. У Олександра Вікторовича та Євгенії Андріївни немає постійного заробітку, щоб відремонтувати житло, забезпечити базові потреби чи закупити дрова для опалення житла взимку.

Допомога родині від Карітасу Харків

Пан Олександр та пані Євгенія, які раніше жодного разу не отримували допомогу як ВПО, знайшли підтримку завдяки проєкту Міжнародної організації з міграції, який фінансує Бюро гуманітарної допомоги Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та впроваджує Карітас. Родину  зареєстрували  на грошову допомогу для придбання опалювальних матеріалів.

Закупимо нарешті дрова. Ми перший рік, як переїхали, сильно економили гроші, щоб була можливість їх придбати. Тут стіни тоненькі, фундаменту немає, кватирок теж. Хоча ми й так багато що зробили в цій хаті. Холоднішає, то будемо грітися. Дуже хороша допомога для нас. Бо живемо на пенсію, жінка має 2 групу інвалідності, великої можливості купити дрова не маємо. Дуже тяжко, але ми не плачемося.”