«Ми витримали все»: історія пані Олександри, яка втратила дім у Боровій, але не втратила надію
76-річна Олександра Миколаївна понад пів століття прожила у селі Борова. Там минуло її життя – сім’я, господарство, улюблений город і двокімнатна квартира, які вона облаштовувала власними руками.
Для неї Борова була не просто місцем проживання – а домом, де кожен кущ і кожен метр землі нагадували про прожиті роки, родинне тепло та спокійне життя до війни.
«У 26 років вийшла заміж – і відтоді жила в Боровій. У мене все було своє: і малина, і полуниця. Я ягоди й продавала, і людям дарувала. Тоді життя було спокійне», – згадує жінка.
Коли почалася повномасштабна війна, село опинилося під окупацією. Олександра Миколаївна не залишала рідного дому – сподівалася, що все мине.
«Під час окупації я сильно ніде не ходила. Гуманітарки від окупантів не брала. Їздила у Сватове – там купувала продукти, отримувала пенсію. А потім прийшли наші, звільнили село, слава Богу. Ми витримали все», – каже жінка.
Та після звільнення стало ще важче – обстріли не припинялися. Жінка залишилася віч-на-віч зі своїми проблемами, страхом і небезпекою.
«Коли я залишилася одна у підʼїзді, а потім й у будинку – тоді вирішила виїхати. Страшно було самій. Хто мав приватні будинки, ті довше трималися. А я вже не могла».
Минулого року пані Олександра переїхала до Ізюма. Каже, тут живеться спокійніше, хоча думками вона й досі вдома – у своїй зруйнованій Боровій.
«Тут, слава Богу, добре, не жаліюся. Не знаю, що буде далі. Дай Боже, щоб була перемога. Ми всі цього чекаємо».
Як Карітас Харків допоміг жінці
Про діяльність нашого Фонду пані Олександра дізналася з телеграм-групи й одразу звернулася по допомогу. Проєкт «Тепло й освіта для мешканців Ізюмського району» зареєстрував її та надав обігрівач.
«Як ВПО я допомоги не отримую, тому це перша підтримка для мене. Обігрівач – дуже потрібна річ. Краще, ніж газом житло опалювати, економніше. Сучасний, зручний – я вдячна».
Попри все пережите, Олександра Миколаївна не втрачає надії повернутися додому. У її голосі – сум за минулим, але й сила, що не дозволяє зламатися. Вона, як і тисячі людей, які втратили свої домівки, вірить у повернення та у відродження свого краю.
«Так хочеться потрапити додому… Але Борової вже немає. Ми плачемо, коли збираємося разом, боровчани. Ніби безпритульні ми. Але вірю, що настане день, коли знову побачу своє село».
⚠️ Усі списки отримувачів формуються у співпраці з місцевими громадами та їхніми представниками.
Проєкт реалізується в межах EMPOWER, що фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) спільно з Європейським Союзом та реалізується GIZ Ukraine.
