Поруч із тими, хто потребує підтримки: історія пані Людмили
Людмила Григорівна народилася та все життя прожила в Харкові. Попри непросту долю, вона зберегла в собі тепло, доброту та материнську любов до всіх людей, які її оточують. Її життєвий шлях — це історія сили, працьовитості та радості від простих речей.
Найяскравіші спогади з дитинства
«Тренер приїжджав зі стадіону «Спартак», обирав дівчат та хлопців, а я була високою та спортивною, і мене вибрали, — пригадує пані Людмила. — Зі школи хотіла займатися легкою атлетикою, десь із 6–7 класу, і займалася дуже довго, об’їздила багато міст, отримувала кубки, грамоти, стала майстром спорту з легкої атлетики — біг 80 м з бар’єрами».
Спорт став для неї важливою частиною життя, загартував характер і подарував відчуття перемоги та самореалізації.
Історія кохання
Свого майбутнього чоловіка вона зустріла завдяки подрузі. Вони жили в одному будинку: Людмила — на третьому поверсі, подруга — на четвертому. Саме вона і познайомила її з братом свого хлопця.
Спочатку чоловік зовсім не справив на Людмилу враження. Та з часом її думка змінилася. Він запросив її на побачення — і з того моменту вони більше не розлучалися. Разом прожили 18 років. Чоловік був старшим за неї на десять років, але це не завадило їм побудувати теплі та щирі стосунки.
Кар’єрний шлях
За професією Людмила Григорівна — майстриня з пошиття верхнього жіночого одягу. Після навчання працювала швачкою в ательє. Вона завжди мала золоті руки: перешивала жакети та пальта так, що речі виглядали як нові. Навіть зараз сусідки звертаються до неї з проханням щось підшити. Раніше вона власноруч шила простирадла та наволочки, і люди дивувалися, як усе акуратно виходить без швейної машинки.
Виклики сьогодення
З роками життя змінилося, але пані Людмила намагається знаходити радість у простих речах.
«Пережила зиму і, слава Господу, що дожила до весни. Сяду біля віконця, подихаю повітрям. Люди йдуть, усміхаються, вітаються зі мною — ось це мій позитив», — ділиться вона.
Ця зима була для жінки особливо важкою — в її оселі немає опалення. Щоб зігрітися, Людмила Григорівна користується праскою та нагрітою цеглиною. Саме тому вона щиро вдячна працівникам Карітасу, які підтримують її у складний час.
Допомога від Карітасу Харків
Після смерті чоловіка жінка довгий час почувалася самотньою. Але тепер поруч із нею є соціальна працівниця Олена.
«Була самотня, сусіди то є, то немає. А тепер у мене є Олена, яка допомагає з усім: купує продукти, прибирає, пропилососить, щоразу телефонує та питає, як я. Моїй душі це дуже приємно. Дай Боже Олені здоров’я», — говорить пані Людмила.
Турбота, підтримка і просте людське спілкування можуть значно змінити життя людей старшого віку. Саме тому робота соціальних працівників у проєкті «H.O.P.E. WELL – Догляд вдома для розширення можливостей і добробуту людей» є такою важливою.
Завдяки цьому проєкту люди третього віку не залишаються наодинці зі своїми труднощами — поруч із ними є ті, хто готовий підтримати, допомогти і просто бути поряд.
Проєкт реалізується за підтримки Карітасу України та Карітасу Німеччини.
