Радіти життю у старшому віці можна, коли поруч є соціальна працівниця ☀️
Бенефіціарці проєкту “Домашня опіка” Світлані Павлівні у свої 86 років доводиться бути на самоті. Дітей у неї ніколи не було, а з двома чоловіками вона розлучилася. Однак, за словами жінки її молодість проходила цікаво: її чоловік був журналістом, з яким вона прожила 10 років. Ще є далека родичка, але вона зовсім не приділяє уваги своїй тітці.
Бути наодинці в такому поважному віці – те ще випробовування, особливо у прифронтовому Харкові, проте коли у житті зʼявляється людина, що перекриває твої базові потреби та ще й дуже турботливо до тебе ставиться, що може бути краще?
Знайомство з проєктом “Домашня опіка”
Соціальна працівниця пані Світлани Ірина розповіла нам про їхню зустріч так:
“Бенефіціарка дуже хороша жінка. Познайомилися ми влітку, вона була дуже щаслива нашому знайомству. Познайомила нас моя підопічна, яка жила на сусідній вулиці. І зараз Світлана Павлівна дуже рада, що я до неї приходжу”.
Наша соціальна працівниця полегшила життя жінці, надаючи всі послуги, які потрібні людині старшого віку: це й закупка продуктів/ліків, і прибирання в кімнатах, і особиста гігієна, купання й багато іншого. Бенефіціарка, на жаль, погано ходить. Вона також не може зробити сама собі педикюр, манікюр – тому пані Ірина з цим допомагає. Світлана Павлівна живе на 10 поверсі й не завжди працює ліфт, через що в неї часто немає змоги купити щось у магазині.
Турбота – запорука успіху
Крім цього, працівники “Домашньої опіки” завжди цікавляться станом здоровʼя своїх підопічних та роблять усе можливе, щоб допомогти. Пані Ірина поділилася з нами, що цього тижня вона завітала до Світлани та в неї був дуже високий пульс та тиск. Соціальна працівниця надала жінці першу медичну допомогу: пігулки, щоб стало легше. Після цього тиск спав, і вона стала себе краще почувати.
Ми розквітаємо, коли поруч люди, яким ми потрібні
Бенефіціарка розповіла нам, що вона чекає Ірину як сонечко, бо вона їй дуже подобається та жінка дуже щаслива зустрічі з нею. До неї більше ніхто не приходить. Є звісно сусіди, котрі заходять іноді до неї та в чомусь допомагають, але цього переважно буває недостатньо.
“Буває ми з нею про щось бесіду ведемо і вона психологічно стає спокійнішою. Навіть висловитися про свою молодість та проблеми, крім як мені нікому. Тому вона дуже щаслива, що ми з нею разом. Я вважаю, що вона дуже добра людина, до якої приємно ходити та спілкуватися”, – соціальна працівниця Ірина.
Світлана Павлівна стверджує, що за все життя вона не бачила такої допомоги, яку їй надає команда Карітасу Харків. Жінка щиро вдячна за підтримку, бо це саме те, чого їй так бракувало.
Ми щиро раді, що маємо можливість бути рукою помочі нашим підопічним та робити їхнє життя не таким самотнім та більш комфортним!
