
Село Введенка на Харківщині вже не перший рік живе під гуркіт обстрілів. Попри небезпеку, люди залишаються вдома, підтримують одне одного та намагаються зберегти те, що мають. Однією з таких мешканок є 62-річна Олена Георгіївна — місцева жителька, яка все життя була вчителькою, а зараз — підтримує людей, працюючи у соціальній службі. Під час перших днів повномасштабної війни їй пошкодило дах оселі, яку вона з любов’ю доглядала понад тридцять років.
«В перший день бомбардування, коли почалася повномасштабна війна, поз’їжджав шифер з будинку з даху, побився. Нам довелося латати своїм старим шифером, бо війна йде і багато засобів немає, щоб перекрити. Та й страшно його перекривати, бо тільки зробиш, воно знову (пошкодиться). Старими латками лінолеуму закрили, старим шифером, сусіди щось давали, то й трошки позакривати. Хата почала текти. Ну дійсно це дискомфорт, та й не дуже гарно», — пригадує жінка.

Олена Георгіївна — вчителька за покликанням і соціальний працівник за життєвим обов’язком. Вона не полишила рідне село навіть у найнебезпечніші дні: допомагала людям, підтримувала голову Новопокровської селищної ради, працювала у відділі соцзахисту. Попри складні обставини, вона залишалась удома, допомагаючи іншим:
«Родина в Харкові була, а я — вдома. Працювала з людьми, допомагала. Я працюю в соціальній службі, у відділі соціального захисту, і всі ці важкі часи була тут. І дотепер тут — підтримую нашого голову Новопокровської селищної ради, допомагаю людям, які цього потребують».
Пошкоджений дах не просто впускав дощ і холод у дім — він нагадував щодня: війна поруч. Самостійно зібрати кошти на ремонт було важко, до того ж у голові завжди жеврів страх: «А якщо завтра знову вибух?»

З Карітасом Харків жінка знайома давно — і як соціальний працівник, і як мама та бабуся:
«З цим фондом взагалі ми співпрацюємо дуже давно, я особисто. І по своїх справах, службових, і взагалі, коли дивилась у засобах масової інформації, дуже багато інформації було про цей фонд. Потім у моєї доньки старшої вже під час війни народилась донька, Карітас Харків дуже допомагав теж. Тому я дуже гарно знаю цей фонд».
Підтримка від Карітасу охопила не лише гуманітарну допомогу для доньки, а й відновлення будинку самої Олени Георгіївни.
«Мені встановили дах та запропонували замінити двері. У нас двері були дуже пошкоджені, тож поставили нові. Я дуже задоволена, дуже. Якщо порахувати, які це кошти, я б їх ніколи не зібрала сама» — ділиться отримувачка допомоги.
Наразі пошкодження, які заважали комфортному життю в оселі, усунені: замінене покриття даху в місцях пошкодження, встановлені нові двері та, що найважливіше, закритий тепловий контур.

Оцінюючи стан будинку після ремонту, жінка каже: «ну було ж два дощі вже. Дуже класно, нічого не тече».
Олена Георгіївна також зазначила, як ця допомога полегшує її відновлення після минулих обстрілів. Оскільки повномасштабна війна спричиняє нові ризики, для наших бенефіціарів постає вибір: відремонтувати житло чи відкласти заощадження для екстрених витрат.
«Ми з доньками хотіли скласти свої гроші та зробити другу половину даху, але ми боїмося. Там шифер старий, але він хоча б цілий та тримається надійно. Раптом, не дай Боже, доведеться евакуюватися, щоб копійка була» — розповідає жінка.
Відновлений дах і нові двері для Олени Георгіївни — це не просто ремонт, а важливий крок до збереження звичного життя у власному домі, попри всі зовнішні обставини.

Проєкт «Єдність у Відновленні: Відновлення житла та інфраструктури для постраждалих від війни сімей на сході України» реалізується за підтримки CRS (Catholic Relief Services) та за сприяння Карітасу України.