Світло, яке не згасити: історія пані Євгенії
Євгенія Павлівна понад 70 років живе з повною втратою зору із дитинства. Водночас це не завадило їй здобути освіту, опанувати професію, створити родину та організовувати своє життя.
У дитинстві пані Євгенія навчалася у школі-інтернаті для дітей із порушеннями зору. Після дев’ятого класу переїхала до іншого міста, де почала самостійне доросле життя: навчалася у вечірній школі, працювала, створила сім’ю та облаштувала власний дім. Поруч були друзі й знайомі, з якими вона розділяла важливі моменти свого життя та на яких могла розраховувати у складні часи.
У житті пані Євгенії було чимало непростих втрат. Вона двічі була заміжня і пережила смерть обох чоловіків. Коли її мама почала потребувати постійного догляду, пані Євгенія взяла турботу про неї на себе та залишалася поруч до останніх років її життя.
Попри порушення зору, пані Євгенія завжди прагнула зберігати самостійність у повсякденному житті. Добре знайоме середовище, звуки та голоси допомагають їй орієнтуватися у просторі. Вона любить слухати аудіокнижки, цікавиться історією, стежить за новинами та із задоволенням ділиться спогадами й знаннями.
Війна та вимушена евакуація
З початком повномасштабного вторгнення пані Євгенія не хотіла виїжджати з Донеччини та, попри безпекову ситуацію, залишалася вдома, сподіваючись, що ситуація стабілізується.
«Я до останнього не хотіла їхати. Молилася і вірила, що наші військові захистять нас», — розповідає жінка.
Проте під час одного з обстрілів було пошкоджено будинок неподалік від її помешкання. Після цього пані Євгенія наважилася на евакуацію.
Спочатку жінка евакуювалася на захід України, де близько восьми місяців проживала у пансіонаті. Попри вимушений переїзд та незнайоме середовище, пані Євгенія підтримувала спілкування з іншими мешканцями, знаходила нових знайомих та поступово адаптувалася до умов проживання.
Згодом племінниця запропонувала пані Євгенії переїхати до Харкова. Для жінки було важливо мати власний простір, тому вона погодилася на переїзд.
«Харків мені подобається, тут про мене турбуються. Знайомі розповіли про Карітас Харків, де я скористалася послугами догляду вдома. Я дуже вдячна, що тут є такі люди», — ділиться жінка.
Догляд, який полегшує життя
Через порушення зору пані Євгенії складно справлятися з частиною повсякденних справ. Саме тому в межах проєкту «H. O. P. E. WELL — Догляд вдома задля розширення можливостей і добробуту людей 2026» соціальна працівниця Олена регулярно відвідує жінку та допомагає з придбанням продуктів, прибиранням, самообслуговуванням та іншими побутовими справами, необхідними для організації повсякденного життя.
Така допомога дає змогу підтримувати порядок у помешканні, своєчасно забезпечувати необхідними продуктами та справлятися з повсякденними справами, виконання яких через порушення зору потребує додаткових зусиль. Водночас допомога дає пані Євгенії змогу зберігати самостійність і приділяти час улюбленим заняттям.
Попри пережиті втрати та вимушений переїзд, жінка зберігає доброзичливість і оптимізм, охоче підтримує розмову та ділиться гарним настроєм із людьми, які її оточують. Важливим для неї є також спілкування із соціальною працівницею Оленою, до якої пані Євгенія може звернутися у разі потреби та отримати необхідну допомогу.
«Я дуже вдячна Олені за підтримку. Вона завжди прийде, допоможе, підкаже. Коли поруч є така людина, значно спокійніше», — ділиться жінка.
Для Євгенії Павлівни догляд вдома став важливою частиною життя у новому місті. Отримуючи необхідну допомогу у повсякденних справах, жінка може залишатися у звичному для себе середовищі, підтримувати власний ритм життя та приділяти час улюбленим заняттям.
Проєкт реалізується за підтримки Карітасу України та Карітасу Німеччини.
