
72-річна Тетяна Федорівна майже все життя прожила у селі Зауддя Чугуївського району. Поруч із нею – донька, з якою вони разом пережили найтяжчі моменти війни.
У молоді роки пані Тетяна працювала кранівницею на Домобудівному комбінаті (ДСК). Саме її руки допомагали зводити Харків – Салтівку, Олексіївку, Роганський житловий масив.
“І зараз, коли бомблять їх, у мене серце кров’ю обливається. Усе, що ми побудували, вони зруйнували”, – ділиться жінка.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, життя ніби зупинилося: не ходив транспорт, у магазинах не було продуктів. Згодом ситуація поступово стабілізувалася – відкрилися крамниці, відновили рух маршруток, мешканцям села почали видавати гуманітарну допомогу.
Та навіть попри це, спокій тривав недовго. Під час одного з обстрілів поруч із домом пані Тетяни пролунали потужні вибухи.




“Був вечір, ми були вдома. Раптом – сильний вибух. У сусідів піднявся чорний стовп диму, усе вибухало ще сильніше. Ми побігли з будинку, залишивши все як було. Якби ви бачили, що тут творилося.»
З поверненням додому пані Тетяна та її донька побачили наслідки вибуху – він зруйнував частину їхньої оселі: пошкодив дах і стіни, вибив вікна та двері, розбив піч та інше.
“Повна хата скла, глини й сажі. Усе чорне. Піч розвалилася, стало дуже холодно”, – згадує жінка.


Попри пережите, Тетяна Федорівна не втратила віри в людей. Вона щиро дякує за допомогу у відновленні будинку.
“Дякую всім, хто допомагає нам повернути тепло до нашої оселі”, – говорить жінка з усмішкою.
Завдяки проєкту «Єдність у Відновленні», який реалізується Карітасом України за підтримки Catholic Relief Services (CRS), Тетяні Федорівні встановлюють нові вікна та ремонтують дах – тепер їй та доньці більше не буде холодно.