
Соціальна праця — це покликання, яке вимагає не лише професійних знань, але й величезної емпатії та витримки. У фонді “Карітас Харків” соціальні працівники щодня працюють із найвразливішими категоріями населення, допомагаючи долати життєві труднощі, повертати віру в краще та створювати умови для гідного життя.
Понад 9 років в найбільш тривалому проєкті Карітасу Харків — “Домашній опіці” працює віддана своїй справі соціальна працівниця Катерина. Її шлях у соціальній роботі розпочався з бажання допомагати людям:
“Я дуже люблю працювати з людьми, надавати їм допомогу. Напевно, це те, що у мене виходить найкраще”, — ділиться Катерина.
До роботи в Карітасі вона допомагала дітям у церкві, і ця діяльність наповнювала її енергією. Зараз, працюючи з самотніми людьми та людьми з інвалідністю, вона відчуває потребу бути джерелом підтримки для тих, хто не має рідних.


До війни Катерина здебільшого допомагала переселенцям — лише 30% бенефіціарів були харків’янами. З самого початку команда знаходила індивідуальний підхід до кожного бенефіціара відповідно до стану здоров’я та фізичної активності, складаючи індивідуальні плани для кожного та враховуючи потреби тих, хто потребував допомоги.
Катерина також розповідає про те, як важливо отримувати підтримку самій. З початку повномасштабного вторгнення психологи працювали з командою фонду “Карітас Харків”. Вони допомогли працівникам краще впоратися зі стресом і зберегти емоційний баланс у складних умовах.
“Ця допомога була дуже потрібною. Ми навчилися краще розуміти себе й правильно реагувати на виклики. Це зробило нас сильнішими,” — ділиться соціальна працівниця.
Через повномасштабне вторгнення складність роботи значно зросла. Мешканці Харківщини опинилися в критичній ситуації. Катерина зазначає, що змінилися й виклики — тепер більшість її підопічних більш потребує психологічної підтримки. Це самотні люди, які не мають з ким поговорити, тож жінка завжди знаходить час, щоб вислухати, дати пораду чи просто бути поруч.
Соціальна працівниця розповідає про виснаження, у якому бенефіціари перебували раніше: вони були прикуті до ліжка, мали поганий емоційний стан. Завдяки її підтримці ці люди почали вставати, рухатися, робити зарядку та, що найважливіше, посміхатися й знаходити радість у житті.

Катерина є прикладом того, як відданість роботі може змінювати життя людей. Її внесок — це не просто допомога, це сила, яка повертає бажання жити й відчувати себе потрібними.
Діяльність соціальних працівників — це не лише допомога з фізичними чи матеріальними потребами. Це також про людяність, співчуття та надію, які вони приносять у життя бенефіціарів.
Історії таких працівників, як Катерина Школенко, показують, що їхня робота — це більше ніж професія. Це покликання, яке змінює життя тих, хто знаходиться поруч.
Проєкт “Домашня опіка” діє за підтримки Карітасу Німеччини.