Зруйноване життя та шанс на новий початок: історія пані Оксани, яка вижила попри все

Оксані Володимирівні 51 рік. Через повномасштабне вторгнення її життя поділилося на «до» та «після». До війни вона допомагала іншим, працюючи для самотніх людей старшого віку, а після — сама опинилася у безвиході. Та завдяки підтримці проєкту «Кризова підтримка осіб, які постраждали від війни в Харкові, Україна, Фаза II», жінка отримала шанс на відновлення.

«Виїхати не встигла»

До повномасштабного вторгнення Оксана Володимирівна жила у власному будинку в селищі Вовчанські Хутори, що наразі знаходиться менш ніж за кілометр від лінії фронту та прилягає до прикордонного з росією м. Вовчанськ. Вона працювала у будинку престарілих, допомагала людям похилого віку. Але війна забрала в неї все: дім, роботу, і навіть здоров’я. 

Під час контрнаступу російського війська жінка не встигла евакуюватися та потрапила під удар ворожих снарядів, через що зазнала серйозного поранення.

“Люди в нас виїхали, а я не встигла. Тієї ж ночі прилетіло в наш будинок, коли я спала. Хоч хата й не загорілася, слава Богу. Військові мене знайшли через 4 дні. Я не опинилася під завалами, проте отримала поранення. 4 дні я лежала, стікала кров’ю. Черв’яків завела в ранах”, — розповідає жінка.

Її знайшли військові й винесли з дому на носилках. Далі були шпиталі, складні операції та довгий шлях до одужання.

«Я залишилася зовсім сама»

Оксана отримала тяжкі травми — перелом стегнової кістки, пошкодження стопи, велика відкрита рана. Їй зробили кілька операцій, проте через брак медичних ресурсів лікування в обласній лікарні не було належним. 

“Після всіх пройдених етапів лікування апарат Єлізарова розсипався, а разом із ним моя кістка. Мені у виписку тоді вписали, уявіть, що я впала. Хоча це була не моя вина, і проблеми з апаратом були через те, що лікарі не допрацювали”, — ділиться жінка.

Протягом лікування вона відчувала безвихідь — без документів, засобів до існування та підтримки рідних: “Я тоді не мала ні документів, ні одягу, взагалі нічого”.

В той час прийшла на допомогу Олена, кейс-менеджерка проєкту «Кризова підтримка осіб, які постраждали від війни в Харкові, Україна, Фаза II». Вона комплексно підійшла до вирішення складної кризової ситуації та почала шукати шляхи подолання: допомогла відновити документи, домовлялася з медичним персоналом та шукала лікаря, який погодиться на чергову операцію.

“Ми на швидкій допомозі з організацією “Волонтер 68” їздили, на ношах заносили Оксану, робили паспорт. Пересаджували на крісло колісне, тому що їй не можна було сидіти довше за кілька хвилин. Ми швидко пересаджували, хлопці завозили, назад на носилки клали”, — згадує Олена.

«Завдяки підтримці я знову починаю ходити»

З часом жінку перевели до Чугуєва, де знаходиться лікарня для людей, евакуйованих із Вовчанської громади. Там жінка дізналася, що їй терміново потрібна операція зі встановлення імпланту в стегно. Через складність такого втручання та брак ресурсів, знайти лікаря, який погодиться провести таку процедуру, виявилося нелегким завданням. 

На операцію потрібно було 45 тисяч гривень — грошей, яких Оксана не мала. Проте завдяки фінансуванню від донорів проєкту операцію вдалося провести. 

Далі на отримувачку допомоги чекає непростий шлях відновлення. Фізична терапія, відновлення навичок ходьби, реабілітація: “я пересуваюся з палицею, проте на невеликі відстані. Зараз мрію почати повноцінно ходити”.

Нині пані Оксана мешкає в Харкові, де для неї кейс-менеджерка знайшла житло. Працівниця фонду також допомогла оформити статус ВПО, пенсію та соціальні виплати. 

“У мене немає тут нікого з близьких, хто міг би мене підтримати. Я залишилась зовсім сама. Радію, що Олена про мене не забуває”.

«Я б залюбки повернулася додому, але там вже нічого немає»

Зараз Оксана Володимирівна продовжує реабілітацію. Вона сподівається на повне відновлення та мріє повернутися додому попри те, що її рідна оселя зруйнована, а життя доводиться будувати заново.

“Дуже хочу додому. Якби можна було все повернути, я б залюбки. Але там вже нічого немає”, — каже вона.

Допомога, яку отримала пані Оксана, стала для неї необхідною. Завдяки підтримці проєкту вона отримала шанс на відновлення та можливість жити далі. 

Проєкт “Кризова підтримка осіб, які постраждали від війни в Харкові, Україна, Фаза II” реалізується за підтримки CRS (Catholic Relief Services).