Зима без газу: історія подружжя з Мерефи
Валентина Іванівна та Павло Вікторович живуть у місті Мерефа, що біля Харкова. Вони не мають газу, вода подається з перебоями, а тепло залежить від електропічки, дровʼяної пічки й туристичного газового балона, який родина купила «на всяк випадок». Випадок, як виявилося, трапляється часто.
«Якщо світла немає – нічого не підігрієш, навіть чайника не скип’ятиш. Дрова економимо, бо дорого, тоді включаємо обігрівач – і все навантаження припадає на світло, яке теж коштує грошей. А що робити? Їсти ж треба», – розповідає Валентина Іванівна.
Раніше подружжя справлялося з подібними труднощами самостійно: у них був заробіток, вони самі купували й заготовлювали дрова. Але з роками здоров’я погіршилось. Обоє пенсіонери, жінка хворіє на цукровий діабет та астму, а її чоловік втратив слух через роботу – він столяр за професією. Заробітки зникли – витрати залишилися.
Що означає бути самотніми людьми старшого віку, маючи родину
Діти подружжя розкидані по світу – Німеччина, Польща, Бельгія, Канада, Голландія.
В Україні живе лише син чоловіка, який працює у Києві й не завжди може приїхати.
Як зігрітися, коли все дорого
Опалення взимку для родини – постійне питання, яке треба вирішувати. Дрова коштують дорого, а їх потрібно багато. Тому інколи подружжя намагається використати все, що є під рукою, аби підтримати тепло в домі
«Якщо сусід взимку не приїде, ми обговорили – поживемо в нього. Бо в нас і холодно, і світло не завжди є, а в нього з цим всім краще», – каже Валентина Іванівна.
Допомога, що зігріває
У 2023 році селище отримувало гуманітарну допомогу, але наразі такої підтримки майже немає.
Ця зима принесла нові випробування. Світло можуть вимикати на кілька годин поспіль. Готувати на електропічці складно, але іншого виходу немає. Нещодавно борщ довелося доварювати на газовому балоні. Буває, що прати й митися вони ходять до сусіда, у якого є газ і тепло.
«Ми ще удвох якось виживаємо. А є старенькі, що зовсім ніяк. Пенсії малі, дров немає, привезти нікому. Ні води накачати, нічого», – ділиться жінка.
Саме тому фінансова допомога на дрова, яку надали в рамках проєкту «Гуманітарна відповідь на критичні потреби постраждалих від війни людей під час підготовки до зими 2025–2026», стала для подружжя життєво необхідною.
«Дякуємо величезне вашому фонду. Завдяки вам ми ще тримаємося», – каже Валентина Іванівна.
Історії таких родин – нагадування, що тепло в домі починається не з батарей. А з людяності та турботи про ближнього.
Цей проєкт реалізується за підтримки Гуманітарного фонду для України (ГФУ/UHF) Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine.
