-
10-02-2026
«Будемо жити!»: історія життя пані Людмили
Людмилі Степанівні 77 років. Вона корінна харків’янка, людина, життя якої завжди проходило в русі. З 1 класу і до закінчення школи вона займалася фігурним катанням. Спорт був важливою частиною її юності, хоча саме тоді вона отримала травму коліна, яка з роками даватиме про себе знати. У студентські роки захоплювалась стрільбою, здобула третій розряд. Подорожі згодом […]
Детальніше -
03-02-2025
Наші бенефіціари — дуже чуйні та сильні люди, які завжди вдячні отримувати допомогу 🫂
Ділимося з вами історією нашої 83-річної Зінаїди Володимирівни, уродженки міста Куп’янськ. Жінка поєднала всі свої сфери життя у Харкові: навчалася тут, працювала та вийшла заміж за свого коханого. Разом вони отримали квартиру, де щасливо жили, допоки чоловік, на жаль, помер. “Харків моє рідне місто, моє серце! Бог діток нам не дав, але ми мали багато […]
Детальніше -
02-01-2025
Кохання на все життя: історія Геннадія та Софії
Геннадій Петрович народився у 1946 році в сонячному Баку. У молодості він переїхав до Харкова, де вступив до інституту ХАІ. Саме тут, у цьому місті, він знайшов своє кохання, яке стало його надійною підтримкою на все життя. Ця зустріч сталася в останній день 1969 року. Тоді чоловік разом із другом гуляв вечірнім містом. “Бачу двох […]
Детальніше -
27-12-2024
“Відданість людям понад усе”: історія соціальної працівниці Катерини Школенко
Соціальна праця — це покликання, яке вимагає не лише професійних знань, але й величезної емпатії та витримки. У фонді “Карітас Харків” соціальні працівники щодня працюють із найвразливішими категоріями населення, допомагаючи долати життєві труднощі, повертати віру в краще та створювати умови для гідного життя. Понад 9 років в найбільш тривалому проєкті Карітасу Харків — “Домашній опіці” […]
Детальніше -
28-10-2024
Кризовий центр допоміг дідусю не втратити опікунство над онучками, які залишилися без мами
Втрата батьків для дитини є великою травмою, і тому вона потребує максимальної підтримки, уваги та любові зі сторони інших близьких. Такою фігурою для дівчат Наташі та Лізи став їхній дідусь. Після смерті своєї доньки, Євген Олександрович прийняв рішення стати опікуном своїх онучок, щоб їм не довелося бачити суворе життя в дитячому притулку або жити з […]
Детальніше
